29.07.12

3 дні в Парижі

Ми в’їжджали в Париж через примістя, я довго намагався відшукати поглядом щось таке особливе, притаманне цьому місту, але не знайшов. Довелось переконувати себе, що ось ми вже в Парижі. Справа в тому що багато районів цього міста майже нічим не відрізняються від районів інших великих європейських міст. Єдина значна відмінність окрім знаку «F» на автомобільних номерах – це велика кількість вже корінних афро-французів та арабів. Як приїхали до готелю, то там дізнались, що він розташований в 13-му районі. Одразу згадався відомий однойменний французький бойовик.



Наша екскурсія почалась на кораблику по р. Сені. Ми пропливали вздовж відомих споруд і довкола острова Сіти, звідки починався Париж і де знаходиться Собор Парижської Богоматері (Notre Dame de Paris). По річці таких самих корабликів, як наш плавали десятки, нас на числених мостах вітали сотні туристів, в свою чергу люди із нашого корабля вітали їх. Зійшовши на берег ми пішли до Ейфелевої вежі, але перед тим забігли ще й до Тріумфальної арки, що на Єлисейських полях. Вже вечоріло. По дорозі побачили цікавий будинок, де всі стіни зарослі різними травами і рослинами. Такого оформлення офісних приміщень ми ще не бачили – дуже оригінально.

На центральних вулицях нам зустрічались сучасні туалети із металу із дверима як в ліфті, що відкриваються як кинути єврик і натиснути кнопку.
Біля самої Ейфелевої антени (звідси транслюють радіо і телебачення) юрбились сотні, може й тисячі туристів. Щоб потрапити на вершину треба було простояти в черзі пів дня і заплатити 12 євро. В нас на це вже не було ні часу ні бажання. Чесно кажучи, Ейфелева вежа на відміну від Нотр дам де Парі,  Секрекьору, Лувру та Версалю не вразила. Стоїть собі величезна сіра залізна антена, та й все, хіба ввечері гарно освітлюється.
Добирались до готелю пізно ввечері. З метро довелось бігти на останній автобус в 13-й район…


Версаль
На другий день в нашому меню був Версаль. Це, як виявляється, місто недалеко від Парижу. Тут в 17-18 століттях була резиденція французьких королів.

Пройшовши довжелезну чергу із туристів з різних країн, в основному китайців, німців та американців, ми зайшли всередину. В одному із залів нам видали аудіогіди. Це такі пристрої схожі на мобільний телефон де на різних мовах записані розповіді про палац і зали. Версальський палац мега крутий. Ми блукали його залами добрих 4 години.

Багате убранство кімнат і залів просто шокувало. Тут зібрані оригінали картин часів королів Людовиків та імператора Наполеона навіть розміром 3х5 метрів. Найбільше туристів штовхалось біля величезного полотна із зображенням коронації Бонапарта. Тут багато картин із цим відомим історичним персонажем, є навіть скульптура.

Біля самого палацу розкинувся величезний королівський парк із фонтанами, скульптурами і вистреженими як під лінійку кущами.
Також ми побували в Луврі – резиденції королів з 12 по 17 століття. Зараз тут гарний музей і як завжди повно туристів. Видряпались на гору до Секрекьору (серце Христа) – виличезний білий храм побудований в середньовічному стилі. Від нього віє чимось рицарським.


Парижани
Окремо розповім про самих парижан, яких нам довелось зустрічати на вулицях. Тут як і в Амстердамі дуже багато велосипедистів, але вони змішуються із величезною кількістю скутерів і мотоциклів. В центральній частині Парижу і в бізнес-кварталах можна зустріти чимало струнких, стильних, одягнених в дорогі костюми, не побоюсь цього слова, доглянутих чоловіків. Вони ніби зійшли зі сторінок модних глянцевих журналів, такого я ще не бачив. Порівняно із чоловіками з України, чи інших країн це небо і земля. Жінки, як мені видалось, тут менш примітні. Але серед натовпу виділяються статечні дами у віці. Вони як символ старої аристократичної Європи елегантно походжають вуличками у справах, чи просто прогулюються по модних бутиках із собачкою.

До речі ті ж «модні» місь’є не цураються їздити на велосипедах і скутерах. На кожному кроці можна зустріти серед автомобілів і мотоциклів чоловіка в костюмі, що їде на велосипеді з прокату на обід чи додому після робочого дня.

Як я писав раніше, в Парижі дуже багато афро-французів та арабів, які вже стали частиною цього суспільства. Їх дуже часто можна бачити із колясками, чи з 2-3-ма своїми дітьми. А от корінних парижан із дітьми ми бачили досить рідко. Це таке-собі мирне завоювання Франції. Подібне є в Британії і Німеччині.


Нотр дам де Парі.
Це величезний храм 12-14 ст., який будувався майже 200 років. Він знаходиться на острові Сіти – колиски Франції. Тут за часів древнього Риму жило кельтське плем’я паризіїв.

Сам храм оздоблений численними скульптурами, які не повторюються і ортаментами, вирізаними із каменю. Дубові двері оббиті тонким кованим мереживом. Всередині аж дух перехоплює від височезних склепінь і сміливості середньовічних архітекторів.
Цікаво те, що і в соборі і в Секрекьорі престол розташований так, що довкола нього можна обійти. Вразили старовинні вітражі. Тут дуже тонка і кропітка робота. Напевно їх робили роками, можливо, десятиліттями. Діаметр круглого вітража між двома баштами більше 10 метрів, а ті, що замість вікон не менше 4-5 метрів у висоту і 3 м в ширину.

Якщо дивитись на храм з боку парку, то він нагадує футуристичний космічний корабель. Зовнішні стіни оформлені страшними середньовічними потворами – горгулями. Кажуть, що вони робились для відлякування злих сил.


Парижський ЦУМ
Галерея Ла Фаєт (La Fayete) – це як наші центральні універмаги. Всередині як в оперному театрі – багате убранство під куполом і позолочені ложі. Тут представлені напевно всі світові бренди: «Шанель», «DG», “Prada”, “Swatch” та ін. На одній з поличок я взяв кросівки, класні такі, шкіряні, покрутив, дивлюсь – “Prada”, ціна 300 євро. Жіночі сумочки по 500-700, спідничка з льону маленька така – 580 євро. Але покупців повно, і багато хто купує.


Про їжу і супермаркети.
Париж – дороге місто. Тут дороге все. Наприклад проїзд в автобусі 1,9Є, в метро 1,7Є, але якщо квитки купувати оптом, то буде по 1,27Є. Якщо ви зголодніли – до ваших послуг кафе і ресторанчики, які на кожному кроці. А от таких продуктових «ларьочків», як в нас ніде не бачили. Супермаркети розкидані по всьому місту, вони не примітні, щоб не виділятись із загального стилю архітектури і їх трохи важко знайти.
Проте ціни в деяких, наприклад «Carrefour» досить приємлимі, майже такі ж як у нас. Хіба м’ясо дорожче і хліб, який дуже розпушений. Пива ви практично не знайдете, а от вино тут скрізь. Тут все вино хороше від 1 до 15 євро за пляшку. Ввечері майже кожен француз бере по плящині вина на вечерю.

Взагалі сам Париж створює враження високомірного дорогого міста, що пишається своєю красою і значенням. Цим він в деякій мірі відштовхує від себе. З усіх 5-ти столиць, що ми відвідали найближчими по духу видались Відень і Прага, в меншій мірі Будапешт.

Подорожувати – класно! Чекайте скоро на відео.
Андрій















































































































Немає коментарів:

Дописати коментар